1. Великий тлумачний словник сучасної мови

доказувати

дока́зувати

-ую, -уєш, недок., доказати, -ажу, -ажеш, док.

1》 перех., без додатка і неперех. Закінчувати говорити, розповідати про що-небудь, доводити розповідь до певної межі.

2》 перех. і неперех., зі спол. що. Підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доводами; доводити.

|| перев. кому. Переконувати кого-небудь у чомусь.

3》 неперех. Повідомляти кому-небудь про щось.

4》 тільки док., перех., розм., перев. з не. Змогти, зуміти розказати, пояснити.

5》 неперех., на кого, заст. Доносити.

6》 неперех., кому, діал. Докоряти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доказувати — дока́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доказувати — 1. доводити, довести, подоводити 2. це домовляти Словник чужослів Павло Штепа
  3. доказувати — Ую, -уєш, недок. Імпровізувати. Я нічого не підготував. — ОК. Будемо джазувати. Словник сучасного українського сленгу
  4. доказувати — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. доказувати — ДОКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док. 1. перех., без додатка і неперех. Закінчувати говорити, розповідати про що-небудь, доводити розповідь до певної межі. Словник української мови в 11 томах
  6. доказувати — Доказувати, -вую, -єш сов. в. доказати, -жу, -жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69. Словник української мови Грінченка