дуалізм

Значення в інших словниках

1. дуалізм — дуалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. дуалізм — -у, ч. 1》 філос. Вчення, яке вважає, що в основі всесвіту лежать два начала (дві субстанції): духовне, ідеальне і тілесне, матеріальне, які заперечують одно одне, борються між собою; прот. монізм. 2》 книжн. Двоїстість, роздвоєність чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дуалізм — (від лат. dualis — подвійний) — 1. Д. гармонічний — подвійність основ гармонії, що полягає в єдності двох протилежних ладів мажору і мінору. 2. Д. інтервалів — акустична подвійність інтервалів, утворених різними видами альтерації (напр., до — фа-дієз, до — соль-бе-моль і т.д.). Словник-довідник музичних термінів
4. дуалізм — дуалі́зм (від лат. dualis – двоїстий) 1. Вчення, яке виходить з визнання двох першоначал світу – ідеального й матеріального (духу і матерії). Протилежне – монізм. 2. Двоїстість, роздвоєність чогось. Словник іншомовних слів Мельничука
5. дуалізм — У філософії погляд, який допускає одночасне існування у Всесвіті 2 окремих і незалежних один від одного першопочатків, ск. матерії та духу, тіла і душі, добра і зла. Універсальний словник-енциклопедія
6. дуалізм — ДУАЛІЗМ (від лат. dualis — подвійний) — філософська позиція, що виходить із визнання подвійності (двоїстості, бінарності) субстанцій, або першоначал світу (духа і матерії); рівнів пізнання (напр. Філософський енциклопедичний словник
7. дуалізм — Дуалі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. дуалізм — ДУАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. філос. Хибне вчення, яке вважає, що в основі всесвіту лежать два першоначала (дві субстанції): духовне, ідеальне і тілесне, матеріальне, які заперечують одно одне, борються між собою; протилежне монізм. 2. книжн. Двоїстість, роздвоєність чого-небудь. Словник української мови в 11 томах