екземпляр

Значення в інших словниках

1. екземпляр — екземпля́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. екземпляр — (газети) примірник, р. копія; (тваринного світу) тип, представник; (хто) ІР. штука, феномен, експонат; пор. ВЗІР. Словник синонімів Караванського
3. екземпляр — [еиґзеимпл’ар] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
4. екземпляр — -а, ч. 1》 Окремий предмет із ряду подібних (перев. про друковані та рукописні тексти). || Тварина або рослина як окремий представник якого-небудь виду, розряду, якої-небудь породи і т. ін. 2》 перен. Про людину як представника групи людей з певними властивостями, рисами (дуже часто негативними). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. екземпляр — екземпля́р (від лат. exemplar – зразок, приклад) 1. Зразок з числа подібних речей. 2. Представник якогось роду – тварин, рослин тощо. 3. Переносно – особа, яка відзначається дивними, негативними рисами. Словник іншомовних слів Мельничука
6. екземпляр — ОСО́БИНА спец. (окремий живий організм), ЕКЗЕМПЛЯ́Р, ІНДИВІ́ДУУМ книжн., ІНДИВІ́Д книжн., О́СОБЕНЬ рідше, О́СОБ розм. рідше; ПРЕДСТАВНИ́К (як зразок певного класу, роду, виду). Є у риб і звукові сигнали небезпеки. Словник синонімів української мови
7. екземпляр — Екземпля́р, -ра; -ля́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. екземпляр — ЕКЗЕМПЛЯ́Р, а, ч. 1. Окремий предмет із ряду подібних (перев. про друковані та рукописні тексти). «Дзвінка» за давні роки послати не можуть, бо мають тільки в одному екземплярі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. екземпляр — рос. экземпляр (від латин. exemplar — зразок, примірник, приклад) — 1. Зразок з числа подібних предметів, речей, документів. 2. Переносно-особа, яка вирізняється рідкісними, оригінальними, дивними негативними діями, рисами. Eкономічна енциклопедія