женити

Значення в інших словниках

1. женити — жени́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. женити — Одружувати, побирати, оженю вати, обр. уводити в закон, накладати узи Гіменея, вінчати, вести до шлюбу, неґ. окручувати. Словник синонімів Караванського
3. женити — женю, жениш, недок. і док., перех. З'єднувати шлюбом чоловіка з жінкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. женити — ОДРУЖИ́ТИ з ким, на кому і без додатка (з'єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИ кого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ розм. (ОКРУТИ́ТИ розм.), ПОДРУЖИ́ТИ розм., ЗАШЛЮ́БИТИ заст., ОПЕНЬГА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
5. женити — ЖЕНИ́ТИ, женю́, же́ниш, недок. і док., перех. З’єднувати шлюбом чоловіка з жінкою. Вдова осталась не сама, А з сином парубком; женити Його збиралась восени (Шевч., II, 1953, 253); Може, женять когось-— подивлюсь, підійду, може, давніх знайомих між ними знайду (Шпорта, Запоріжці, 1952, 77). Словник української мови в 11 томах
6. женити — Жени́ти, -ню́, -ниш гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? На що тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160. Словник української мови Грінченка