1. Словник української мови в 11 томах

женити

ЖЕНИ́ТИ, женю́, же́ниш, недок. і док., перех. З’єднувати шлюбом чоловіка з жінкою.

Вдова осталась не сама, А з сином парубком; женити Його збиралась восени (Шевч., II, 1953, 253);

Може, женять когось-— подивлюсь, підійду, може, давніх знайомих між ними знайду (Шпорта, Запоріжці, 1952, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. женити — жени́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. женити — Одружувати, побирати, оженю вати, обр. уводити в закон, накладати узи Гіменея, вінчати, вести до шлюбу, неґ. окручувати. Словник синонімів Караванського
  3. женити — женю, жениш, недок. і док., перех. З'єднувати шлюбом чоловіка з жінкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. женити — (хлопця) одружувати, одружити, поодружувати, (дівчину) видавати, видати, повидавати Словник чужослів Павло Штепа
  5. женити — ОДРУЖИ́ТИ з ким, на кому і без додатка (з'єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИ кого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ розм. (ОКРУТИ́ТИ розм.), ПОДРУЖИ́ТИ розм., ЗАШЛЮ́БИТИ заст., ОПЕНЬГА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. женити — Жени́ти, -ню́, -ниш гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? На що тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160. Словник української мови Грінченка