жеребець

Огир, огер, вір, ворик, гармас, гачур, герець

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жеребець — див. кінь Словник синонімів Вусика
  2. жеребець — Жеребець, -бця м. Жеребець. Ірже паче жеребець на стані. Ном. № 8843. ум. жеребчик. Словник української мови Грінченка
  3. жеребець — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  4. жеребець — Жеребе́ць, -ребця́; -ребці́, -бці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. жеребець — Лошак, огир; П. бабій, жінколюб, женолюб; жеребчик, жереб. Словник синонімів Караванського
  6. жеребець — -бця, ч. 1》 Самець кобили. 2》 перен. Про чоловіка, який чим-небудь нагадує цю тварину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. жеребець — ЖЕРЕБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Самець кобили. Жеребець у сірих яблуках дико поводив налитими кров’ю очима і не міг устояти на місці (Панч, III, 1956, 131); *У порівн. Еней і сам так розходився, Як на аркані жеребець (Котл., І, 1952, 73). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  8. жеребець — [жеиреибец'] -бц'а, ор. -бцем, м. (на) -бц'у/-бцев'і, мн. -бц'і, -бц'іў Орфоепічний словник української мови
  9. жеребець — жеребе́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  10. жеребець — (-бця) ч.; крим., жрм. Сексуально стурбований чоловік. // Сексуальний партнер (як правило, випадковий). ЯБМ, 1, 315. Словник жарґонної лексики української мови