жеребець

КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. (перев. худий або слабосилий, заморений); ДРАБИНЯ́К розм. (худий, з випнутими ребрами); ЛОША́К (молодий); ГРОМА́К діал. (баский); СКАКУ́Н (з високими біговими якостями); ЖЕРЕБЕ́ЦЬ, ЖЕ́РЕБ рідше, О́ГИР (некастрований самець); СТА́ДНИК діал. (плідник при табуні); МЕ́РИН розм. (кастрований); ТАРПА́Н (дикий); МУСТА́НГ (здичавіла тварина в Північній Америці); ДРАБА́НТ заст. (манежний). Зупиняється кінь. Понокав Іван: — Що, вже їхати лінь? — Смикнув за вудила, пришпорив шкапину... (І. Нехода); Карпо і Лаврін купили й собі по коняці (І. Нечуй-Левицький); Комоні ржуть, почувши дим війни (І. Кочерга); Приволікся конисько, як уже не раз, сам один додому (О. Кобилянська); Сліпа Гершкова шкапа, яку все село звало "великомучениця", була така байдужа до всього, що вже й не обганялась од мух (П. Козланюк); Цей їде сліпою кониною, той їде сліпою кониною (Лесь Мартович); Парубок всміхнувся і, подивившись на конячину, іронічно спитав: — Вона ж хоч вітер повезе? (В. Винниченко); Машталір той знай своїх патик поганя (Г. Квітка-Основ'яненко); Невеличка шкінька на лихому возі привезла до шпиталю болящого (Панас Мирний); Восени лошаки вже будуть на іподромах, виборюватимуть призи у великому дербі (О. Гончар); Сівши на таратайку, запряжену парою добрих громаків, торкнув (пан) рукою пишно вбраного кучера (О. Ільченко); Не у стайні, не в загоні, А на волі стригуни, Ех, і коні, скачуть коні, Буйногриві скакуни (М. Шеремет); Коні зовсім перестали пастися, збилися всі докупи: лошата з кобилами всередині, а жеребці оточили їх щільним колом (З. Тулуб); Колись це був добрий жереб, зараз він стояв старий, сухоребрий серед двору (С. Скляренко); Зіньків огир пролопотів галопом із двору (В. Кучер); — Ще за моєї пам'яті сайгаки, тарпани в степах водились (О. Гончар); Мустанги зграйно Пасуться між саван (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жеребець — жеребе́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жеребець — Лошак, огир; П. бабій, жінколюб, женолюб; жеребчик, жереб. Словник синонімів Караванського
  3. жеребець — [жеиреибец'] -бц'а, ор. -бцем, м. (на) -бц'у/-бцев'і, мн. -бц'і, -бц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. жеребець — -бця, ч. 1》 Самець кобили. 2》 перен. Про чоловіка, який чим-небудь нагадує цю тварину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жеребець — Огир, огер, вір, ворик, гармас, гачур, герець Словник чужослів Павло Штепа
  6. жеребець — (-бця) ч.; крим., жрм. Сексуально стурбований чоловік. // Сексуальний партнер (як правило, випадковий). ЯБМ, 1, 315. Словник жарґонної лексики української мови
  7. жеребець — див. кінь Словник синонімів Вусика
  8. жеребець — Жеребе́ць, -ребця́; -ребці́, -бці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. жеребець — ЖЕРЕБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Самець кобили. Жеребець у сірих яблуках дико поводив налитими кров’ю очима і не міг устояти на місці (Панч, III, 1956, 131); *У порівн. Еней і сам так розходився, Як на аркані жеребець (Котл., І, 1952, 73). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  10. жеребець — Жеребець, -бця м. Жеребець. Ірже паче жеребець на стані. Ном. № 8843. ум. жеребчик. Словник української мови Грінченка