жереб'я

ЛОША́ (маля кобили), ЛОША́ТКО пестл., ЛОШАЧО́К пестл., ЖЕРЕБ'Я́, КОНЕНЯ́ пестл., КОНЯ́ розм. рідше; СТРИГУ́Н, СТРИГУНЕ́ЦЬ пестл., СТРИЖЧА́ (однорічне лоша). Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О. Гончар); А біля воза бігає лошатко (Д. Павличко); Він пішов на ярмарок і купив лошачка. Носив йому трави, напував джерельною водичкою і чекав, аби лошачок виріс у доброго коня (казка); Жереб'я схопилося, потрусилося, і з'явився з нього прекрасний Татош (казка); Верхи з поля гнав лошат-стригунів брат Федот (М. Рудь); І от, натомлені, притихлою ходою Вони (коні) вертаються. Лиш кілька стригунців Не хочуть ні вівса, ні сну, ні супокою (М. Рильський); Який тут розум.. — розкидать пашню без діла? Неначе нікуди подіть! Стрижчаті б дав, то й я б (Шкапа) поїла (Л. Глібов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жереб'я — жереб'я́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жереб'я — -яти, с. Маля кобили; лоша. Великий тлумачний словник сучасної мови