запускати

1. занедбувати, занедбати, позанедбувати, занехаювати, занехаяти, позанехаювати, задавнювати, задавнити, позадавнювати, лишати, залишати, залишити, позалишати, полишити

2. це бороду

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запускати — ЗАПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАПУСТИ́ТИ, пущу́, пу́стиш, док , перех. 1. Примушувати злетіти вгору. Під Києвом мені випадково довелося побачити, як юні авіамоделісти запускали свої моделі (Донч., V, 1957, 249); Потім Сіробаба запускає свій біплан. Словник української мови в 11 томах
  2. запускати — запуска́ти 1 дієслово недоконаного виду надавати руху; кидати; засовувати запуска́ти 2 дієслово недоконаного виду занедбувати; відрощувати — про волосся; припиняти доїти корову перед отеленням Орфографічний словник української мови
  3. запускати — I -аю, -аєш, недок., запустити, -пущу, -пустиш, док., перех. 1》 Примушувати злетіти вгору. 2》 Надавати руху, початку дії (двигунові, механізмові, машині і т. ін.). || з прийм. в, на. Примушувати діяти, працювати в певному напрямку, місці і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. запускати — (куди) впускати; (руку) встромляти; (мотор) урухомлювати, заводити; (цех) вводити в дію; (науку) ЗАНЕДБУВАТИ; (вуса) відрощувати; (рідину, чим) З. розводити; (чим, у кого) СОВ. шпурляти; док. ЗАПУСТИТИ (пазурі) уп'ясти. Словник синонімів Караванського
  5. запускати — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. запускати — запуска́ти / запусти́ти ру́ку (ла́пу) в що. Посягати на чию-небудь власність, привласнювати щось чуже. — Ну от не можу спокійно дивитися, коли якась бісова душа хвостом починає крутить, носа од роботи верне чи запускає руку в народне добро (В. Фразеологічний словник української мови
  7. запускати — Запуска́ти, -ка́ю, -єш сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. Мет. 297. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Словник української мови Грінченка