зарівно

Однаково, також, див. зрівна

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарівно — Зарі́вно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. зарівно — ОДНА́КОВО присл., НА́РІ́ВНІ, НА́РІ́ВНО, НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм., ОДНА́КО діал., ЗАРІ́ВНО діал. Я знайшов мого Адаменка на фронті, він командував красивим полком, і в його полку не було однаково зодягнених бійців (Ю. Словник синонімів української мови
  3. зарівно — зарі́вно прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  4. зарівно — За́рівно: — однаково [54] Словник з творів Івана Франка
  5. зарівно — ЗАРІ́ВНО, ЗАРІ́ВНА, присл., діал. Однаково. Коли не Галя, то хай і... Варвара буде, а я зарівно пропав, бо не буду любити (А. Свидницький); Ні, хто не любить всіх братів, Як сонце Боже, всіх зарівно, Той щиро полюбить не вмів Тебе, коханая Вкраїно! (І. Словник української мови у 20 томах
  6. зарівно — Зарівна и зарівно нар. Поровну, ровно, наравнѣ; одинаково; все равно. Укупі грались (панич та лакей — діти) і усе у них зарівна. Мнж. 70. Каждого зілля узяти зарівно. Вона ділить все зо мною — зарівно щастя з бідою. Чуб. V. 519. Словник української мови Грінченка
  7. зарівно — присл., діал. Однаково. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. зарівно — ЗАРІВНО, присл., діал. Однаково; // у знач. присудк. сл. Страх її і жах минувсь увесь, і такий спокій обійняв її, що хоч жити, хоч помирати зараз усе те зарівно (Марко Вовчок, I, 1955, 359). Словник української мови в 11 томах