1. Словник української мови у 20 томах

зарівно

ЗАРІ́ВНО, ЗАРІ́ВНА, присл., діал.

Однаково.

Коли не Галя, то хай і... Варвара буде, а я зарівно пропав, бо не буду любити (А. Свидницький);

Ні, хто не любить всіх братів, Як сонце Боже, всіх зарівно, Той щиро полюбить не вмів Тебе, коханая Вкраїно! (І. Франко);

Гинули жінки, зарівно як і мужчини, діти, як і старці, вимордовано дідів, батьків і внуків (Б. Лепкий);

“Його можна зарівно вивчити і на ремісника, і на імама, – подумав Регель, коли підготовка спектаклю коронування нового султана була закінчена. – Він ще дитина” (Р. Іваничук);

Що вірші з вадами – не дивно: докінчуй книжечки – і край. Світ повен протиріч. І знай – ти суперечливий зарівна (В. Стус, пер. з тв. Й.-В. Гете);

// у знач. пред.

Страх її і жах минувсь увесь, і такий спокій обійняв її, що хоч жити, хоч помирати зараз – усе те зарівно (Марко Вовчок);

Укупі грались [панич та лакей – діти], і усе у них зарівна (І. Манжура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарівно — За́рівно: — однаково [54] Словник з творів Івана Франка
  2. зарівно — присл., діал. Однаково. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зарівно — Однаково, також, див. зрівна Словник чужослів Павло Штепа
  4. зарівно — зарі́вно прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  5. зарівно — ОДНА́КОВО присл., НА́РІ́ВНІ, НА́РІ́ВНО, НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм., ОДНА́КО діал., ЗАРІ́ВНО діал. Я знайшов мого Адаменка на фронті, він командував красивим полком, і в його полку не було однаково зодягнених бійців (Ю. Словник синонімів української мови
  6. зарівно — Зарі́вно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зарівно — ЗАРІВНО, присл., діал. Однаково; // у знач. присудк. сл. Страх її і жах минувсь увесь, і такий спокій обійняв її, що хоч жити, хоч помирати зараз усе те зарівно (Марко Вовчок, I, 1955, 359). Словник української мови в 11 томах
  8. зарівно — Зарівна и зарівно нар. Поровну, ровно, наравнѣ; одинаково; все равно. Укупі грались (панич та лакей — діти) і усе у них зарівна. Мнж. 70. Каждого зілля узяти зарівно. Вона ділить все зо мною — зарівно щастя з бідою. Чуб. V. 519. Словник української мови Грінченка