злюка

Значення в інших словниках

1. злюка — злю́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. злюка — Злосливець, злостивець, недоброзичливець, злозичливець, о. скорпіон, змій, жін. язя; злючка. Словник синонімів Караванського
3. злюка — див. злий Словник синонімів Вусика
4. злюка — -и, ч. і ж., розм. Дуже зла, сердита людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. злюка — ВІ́ДЬМА зневажл., лайл. (про злу, сварливу або потворну жінку), МЕГЕ́РА, ЗЛЮ́КА, ГА́РПІЯ, ГАРГА́РА діал.; БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, КАРГА́ (перев. про стару); ФУ́РІЯ (перев. про розлючену). — Щасливий ти, Якове! — казав він, — щасливий! Он твоя? — сидить... Словник синонімів української мови
6. злюка — ЗЛЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Дуже зла, сердита людина. [Олеся:] Яка я безсердечна, яка черства, яка злюка!.. (Кроп., II, 1958, 326); Часом сердячись, мама починала, мов по книзі, вичитувати всі мої недоліки: був я й плюгавий і миршавий.. Словник української мови в 11 томах
7. злюка — Злюка, -ки об. Злой человѣкъ. К. Іов. 50. Гліб. 116. Чи він добрий, чи він злюка, ой що вам до того. Макс. (1834), 79. ум. злючка. Словник української мови Грінченка