зіниця

Значення в інших словниках

1. зіниця — зіни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. зіниця — (в оці) чоловічок; мн. ЗІНИЦІ, д. зіньки. Словник синонімів Караванського
3. зіниця — [з'іниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
4. зіниця — -і, ж. 1》 Отвір у райдужній оболонці ока, крізь який у нього проникає світлове проміння. || розм. Райдужна оболонка ока. 2》 розм., рідко. Те саме, що око. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зіниця — Круглий або овальний отвір у райдужній оболонці ока, крізь яку світло потрапляє в око; звуження і розширення з. регулює надходження світла до ока. Універсальний словник-енциклопедія
6. зіниця — як зіни́цю о́ка, зі сл. берегти́, хова́ти і под. Дуже пильно. Ще більше будемо .. берегти як зіницю ока, берегти й вивчати безцінну спадщину нашу прекрасну (П. Тичина); Сам не знаю, як те сталося, а загадав я собі: “Якщо не загублю сопілку, то живий буду!... Фразеологічний словник української мови
7. зіниця — ЗІНИ́ЦЯ (отвір у райдужній оболонці ока), ЧОЛОВІ́ЧОК розм. Ніхто не помічав у зіницях сірих очей Митиних вогника неспокійного, що обіцяв розгорітись ентузіазмом (М. Словник синонімів української мови
8. зіниця — ЗІНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Отвір у райдужній оболонці ока, крізь який у нього проникає світлове проміння. Крізь прозору рогівку видно райдужну оболонку, від якої залежить колір очей, і розміщену в її центрі зіницю (Наука.. Словник української мови в 11 томах
9. зіниця — Зіни́ця, -ці ж. Зрачекъ. Словник української мови Грінченка