1. Словник української мови в 11 томах

зіниця

ЗІНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Отвір у райдужній оболонці ока, крізь який у нього проникає світлове проміння.

Крізь прозору рогівку видно райдужну оболонку, від якої залежить колір очей, і розміщену в її центрі зіницю (Наука.., 3, 1959, 27);

Вони [очі] були смутні-смутні і дивились на мене так пильно, аж почорніли від розширених зіниць (Л. Укр., III, 1952, 683);

*Образно. Порожні зіниці вікон мертво дивилися на мічмана (Кучер, Чорноморці, 1956, 155);

// розм. Райдужна оболонка ока.

Ворожила мені індіанка Там, де в скелю гримлять ручаї. І дивилися тьмяно і п’янко Сизо-білі зіниці її (Мал., Запов. джерело, 1959, 195);

Його чорне обличчя геть списане дрібними зморшками, серед них весело блищать у синюватих білках золотисті зіниці (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 297).

◊ Берегти́ як зіни́цю о́ка див. берегти́.

2. розм., рідко. Те саме, що о́ко.

Сьогодні така ти вродлива, в зіницях твоїх цілий світ (Сос., II, 1958, 157);

Вогники образи і гніву заіскрились у її зіницях (Донч., VI, 1957, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зіниця — зіни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. зіниця — (в оці) чоловічок; мн. ЗІНИЦІ, д. зіньки. Словник синонімів Караванського
  3. зіниця — [з'іниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  4. зіниця — -і, ж. 1》 Отвір у райдужній оболонці ока, крізь який у нього проникає світлове проміння. || розм. Райдужна оболонка ока. 2》 розм., рідко. Те саме, що око. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зіниця — хохл. (зеніца) чоловічок, зінька чоловічок, зінька, див. зрачок, ірис Словник чужослів Павло Штепа
  6. зіниця — Круглий або овальний отвір у райдужній оболонці ока, крізь яку світло потрапляє в око; звуження і розширення з. регулює надходження світла до ока. Універсальний словник-енциклопедія
  7. зіниця — як зіни́цю о́ка, зі сл. берегти́, хова́ти і под. Дуже пильно. Ще більше будемо .. берегти як зіницю ока, берегти й вивчати безцінну спадщину нашу прекрасну (П. Тичина); Сам не знаю, як те сталося, а загадав я собі: “Якщо не загублю сопілку, то живий буду!... Фразеологічний словник української мови
  8. зіниця — ЗІНИ́ЦЯ (отвір у райдужній оболонці ока), ЧОЛОВІ́ЧОК розм. Ніхто не помічав у зіницях сірих очей Митиних вогника неспокійного, що обіцяв розгорітись ентузіазмом (М. Словник синонімів української мови
  9. зіниця — Зіни́ця, -ці ж. Зрачекъ. Словник української мови Грінченка