кантата

Співмовка, див. речитатив

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кантата — КАНТА́ТА, и, ж. 1. Великий урочистий музичний твір, що його виконують солісти та хор у супроводі оркестру. Свіжими молодими голосами полилась Ли-сенкова кантата: «Б’ють пороги» (Н.-Лев., III, 1956, 306); Хор готував.. Словник української мови в 11 томах
  2. кантата — (іт. cantata, від cantare — співати) — на початку XVII ст. твір для співу з інструментальним супроводом на відміну від суто інструментального твору — сонати; пізніше — концертний твір з кількох частин для співаків — солістів, хору і оркестру. Словник-довідник музичних термінів
  3. кантата — Несценічний вокально-інструментальний твір, світський або релігійний, складається з арії, речитативів, дуетів, хорів і т.п.; також для сольного голосу з інструментальним ансамблем. Універсальний словник-енциклопедія
  4. кантата — канта́та (італ. cantata, від лат. canto – співаю) 1. Великий вокально-інструментальний твір для солістів, хору і оркестру. 2. Вид ліричної поезії – урочистий вірш. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. кантата — канта́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. кантата — • кантата (італ. cantata, від лат. canto — співаю) - літ. та музичний жанр; у поезії — великий, близький до одичного (див. Ода), ліричний або ліро-епічний твір, написаний з нагоди урочистої події чи свята... Українська літературна енциклопедія
  7. кантата — -и, ж. 1》 Великий урочистий музичний твір, що його виконують солісти і хор у супроводі оркестру. 2》 Старовинний ліричний вірш, написаний з приводу якої-небудь урочистої події; ода. Великий тлумачний словник сучасної мови