козиряти

Значення в інших словниках

1. козиряти — козиря́ти 1 дієслово недоконаного виду ходити з козиря; хвалитися чимось розм. козиря́ти 2 дієслово недоконаного виду вітати розм. Орфографічний словник української мови
2. козиряти — (чим) хвалитися, чванитися; В-Й вітатися, віддавати честь. Словник синонімів Караванського
3. козиряти — див. вітати Словник синонімів Вусика
4. козиряти — I -яю, -яєш, недок., розм. 1》 карт. Ходити з козиря (у 1 знач.). || Грати в карти. 2》 перен. Виставляти що-небудь як свою перевагу; хвалитися, чванитися чимось. II -яю, -яєш, недок., розм. Вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. козиряти — КОЗИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. карт. Ходити з козиря (у 1 знач.). Того вечора йому щастило: козиряв дві гри поспіль (із журн.); // Грати в карти. На гроші там не козиряли (І. Котляревський). 2. чим, перен. Словник української мови у 20 томах
6. козиряти — козиря́ти 1. позначати очки у грі в кості (ст) 2. карт. ходити козирною картою (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. козиряти — ГРА́ТИ у що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі), ГРА́ТИСЯ у що, БА́ВИТИСЯ у що, чого, ГУЛЯ́ТИ у що, розм., ГУЛЯ́ТИСЯ у що, розм.; РІ́ЗАТИСЯ у що, розм., ДУ́ТИСЯ у що, фам. (з азартом, перев. у карти); КОЗИРЯ́ТИ без додатка, розм. Словник синонімів української мови
8. козиряти — Козиря́ти, -ря́ю, -ря́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. козиряти — КОЗИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. карт. Ходити з козиря (у 1 знач.); // Грати в карти. На гроші там не козиряли, А в кітьки крашанками грали. Не візьмеш даром сухаря (Котл., І, 1952, 164). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
10. козиряти — Козиря́ти, -ря́ю, -єш гл. 1) Ходить съ козыря (при игрѣ въ карты). 2) Храбриться, козырять. Одначе як не козиряв, утратив силу над собою. Мкр. Г. 19. Словник української мови Грінченка