козиряти

ГРА́ТИ у що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі), ГРА́ТИСЯ у що, БА́ВИТИСЯ у що, чого, ГУЛЯ́ТИ у що, розм., ГУЛЯ́ТИСЯ у що, розм.; РІ́ЗАТИСЯ у що, розм., ДУ́ТИСЯ у що, фам. (з азартом, перев. у карти); КОЗИРЯ́ТИ без додатка, розм. (у карти); ПЕРЕКИДА́ТИСЯ розм. (перев. у карти — нашвидку). — Док.: погра́ти, погра́тися, поба́витися, погуля́ти, погуля́тися, порі́затися, переки́нутися. Коли б воля — побіг би він тепер на вулицю до хлопців, у м'яча грати, свинку туряти (Панас Мирний); Хлопчики із сміхом та вереском гралися в сніжки (З. Тулуб); В сквері діти бавляться "в війну" (В. Бичко); — Бавимося ковалевої паняночки! (Ірина Вільде); Чоловіки гуляли в карти (Г. Епік); У м'яча гулялися дівчатка (П. Тичина); Біля приміщення варти, у холодку, гурт гайдамаків ріжуться в карти (А. Головко); — Ну, як же він там? — Нібито в карти дується на всю (А. Головко); На гроші там не козиряли, А в кітьки крашанками грали (І. Котляревський); Увечері зібралося в Енгельгардта кілька друзів — за чаркою доброго вина у карти перекинутися (О. Іваненко).

ХИЗУВА́ТИСЯ перев. чим (чванливо виставляти що-небудь як свою перевагу), ВИХИЗОВУВАТИСЯ підсил., ЧВА́НИТИСЯ, ЗАДАВА́ТИСЯ, ВИНО́СИТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ розм., КОЗИРИ́ТИСЯ розм., КОЗИРЯТИ розм., ХВИНТИ́ТИ розм. Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (І. Цюпа); Було, шляхта, знай чваниться, День і ніч гуляє (Т. Шевченко); Він навіть має залізного хреста, але не задається ним, а навпаки — кепкує з нього, як із ганебного способу обдурювати солдатів (П. Колесник); (Трохим:) А хіба не пам'ятаєш, як погано люде говорять про Чопоріїв? Виносяться своїм війтівством,.. людей не почитають, не шанують, кривдять (М. Кропивницький); Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний); Шурка з особливим смаком козиряв іноземними словами і абстрактним способом мислення (Ю. Смолич); — Дивись ти, як хвинтить зачав! Неначе й справді пишна птиця! (Л. Глібов). — Пор. бундю́читися.

ХВАЛИ́ТИСЯ ким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких), ПОХВАЛЯ́ТИСЯ, ВИХВАЛЯ́ТИСЯ підсил., ХВА́СТАТИ підсил., ХВА́СТАТИСЯ підсил., СЛА́ВИТИСЯ розм., ФАНФАРО́НИТИ розм.; КОЗИРЯ́ТИ розм. (виставляти як свою перевагу). — Док.: похвали́тися, ви́хвалитися, похва́стати, похва́статися. — Ге! — хвалиться дядько Володько, — се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); Мати перед усіма вихваляється: — Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); (Кіндрат Антонович:) І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); — Козиряєте начитаністю? — усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).

ВІТА́ТИСЯ з ким, до кого (при зустрічі виражати словами, жестом, стисканням рук доброзичливість, добрі побажання), ВІТА́ТИ, ЗДОРО́ВКАТИСЯ, ЗДОРО́ВАТИСЯ розм., ЗДОРО́ВКАТИ діал.; ЧОЛО́МКАТИСЯ розм. (з поклоном), ПОКЛОНЯ́ТИСЯ рідше; ШАПКУВА́ТИСЯ розм., ШАПКУВА́ТИ розм. (знімаючи шапку); КОЗИРЯ́ТИ розм. (по-військовому, прикладаючи руку до козирка). — Док.: привіта́тися, повіта́тися розм. звіта́тися діал. поздоро́вкатися, поздоро́ватися розм. почоло́мкатися розм. поклони́тися, пошапкува́тися розм. Всі присутні були між собою добре знайомі: віталися один до одного (Ю. Смолич); — Здорова, — вітає мене (Мотря), уступивши в хату, — а я тебе вже давно дожидаю (Панас Мирний); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (С. Васильченко); Скрізь спокій, увічливість (незнайомі здороваються), чесність (М. Коцюбинський); Козак здоровкає бабу (Марко Черемшина); Писар їх (хлопчиків) навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку (С. Васильченко); Я ішов. Ти поклонилась.. Привіталася прихильно (А. Кримський); Кирило, Пилип, Свирид і ще деякі люди, проходячи вулицею, шапкуються (М. Кропивницький); На подвір'ї Муха напоровся на Нестора, що догідливо шапкував перед урядником (К. Гордієнко).