комутатор

Значення в інших словниках

1. комутатор — комута́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. комутатор — -а, ч., спец. 1》 Прилад для замикання й розмикання електричного кола або для зміни напряму електричного струму. 2》 Пристрій для ручного з'єднування телефонних ліній. 3》 Пристрій для комутації двох та більше пристроїв. Комутатор пам'яті. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комутатор — КОМУТА́ТОР, а, ч., спец. 1. Пристрій для вмикання, вимикання й перемикання електричних кіл. В інформаційних і вимірювальних системах часто використовують комутатори електричних сигналів, аналогово-цифрові й цифрово-аналогові перетворювачі (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
4. комутатор — комута́тор (від лат. commute – змінюю) 1. Пристрій для вмикання, вимикання й перемикання електричних кіл. 2. К. електронний – прилад, що автоматично змінює схему вмикання іншого приладу за допомогою електронного пучка. Словник іншомовних слів Мельничука
5. комутатор — Комута́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. комутатор — КОМУТА́ТОР, а, ч., спец. 1. Прилад для замикання й розмикання електричного кола або для зміни напряму електричного струму. 2. Пристрій для ручного з’єднування телефонних ліній. Словник української мови в 11 томах