комутатор

КОМУТА́ТОР, а, ч., спец.

1. Пристрій для вмикання, вимикання й перемикання електричних кіл.

В інформаційних і вимірювальних системах часто використовують комутатори електричних сигналів, аналогово-цифрові й цифрово-аналогові перетворювачі (з наук. літ.);

У сучасних автомобілях комутатори не підлягають ремонту, а тільки заміні (із журн.).

2. Пристрій для ручного або автоматичного з'єднування телефонних ліній.

Для диспетчерського зв'язку використовують телефонний комутатор (з наук. літ.);

Крізь маленьке віконечко у стіні було видно жінку, що куняла біля комутатора на півсотню абонентів (М. Трублаїні);

На столі три військових телефони, польовий комутатор (О. Корнійчук);

Я в міру чутливо засинав при своєму столі у вартівні, про всяк випадок безпосередньо перед комутатором (Ю. Андрухович);

// Місцева телефонна станція.

– Тепер нові порядки, все треба через НКВД. Хвилинку... Зняв рурку з настільного апарата і, викликавши “комутатор НКВД”, назвав номер (І. Багряний);

Вона чергувала на комутаторі, коли подзвонив Петренко (С. Журахович);

– Комутатор слухає, – мовила жінка. – Дайте управління генераторами, – коротко кинув Грат (В. Владко);

Дзвінок надійшов через банківський комутатор (О. Авраменко, В. Авраменко).

3. Пристрій для з'єднання декількох вузлів комп'ютерної мережі в межах одного сегмента.

Комутатор передає дані безпосередньо отримувачу, що підвищує продуктивність і безпеку мережі, вивільняючи інші сегменти мережі від необхідності (і можливості) обробляти дані, що їм не призначалися (з наук.-попул. літ.);

Комутатор працює на канальному рівні, й тому може з'єднувати вузли тільки однієї мережі за їхніми адресами (з навч. літ.).