коректор

Правляч

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

коректор — коре́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
коректор — -а, ч. Особа або пристрій, які здійснюють коректування. Великий тлумачний словник сучасної мови
коректор — КОРЕ́КТОР, а, ч. 1. Працівник видавництва, редакції і т. ін., який читає й виправляє коректуру. Коректор під час якоїсь надто живої суперечки кинувсь на нього з кулаками (І. Франко); – В митрополичiй друкарнi перекладають з церковнослов'янської Євангелiє. Словник української мови у 20 томах
коректор — коре́ктор (від лат. corrector – той, що виправляє) особа, яка виправляє друкарські помилки на пробному відбитку тексту або графічного зображення. Словник іншомовних слів Мельничука
коректор — КОРЕ́КТОР (фахівець, що займається читанням і виправленням коректури); ЗЧИ́ТУВАЧ (працівник друкарні або видавництва, який звіряє надруковані тексти з оригіналом). Секретар редакції, літературний працівник і коректор гаряче обговорювали кореспонденцію (С. Журахович). Словник синонімів української мови
коректор — Коре́ктор, -ра; -ре́ктори і -торі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
коректор — КОРЕ́КТОР, а, ч. Фахівець, що займається читанням і виправлянням коректи (у 1 знач.). Коректор під час якоїсь надто живої суперечки кинувсь на нього з кулаками (Фр., VI, 1951, 291); Виправлення в тексті роблять з допомогою коректурних значків. Словник української мови в 11 томах