корм

Їжа, їдло, наїдка, пожива, поживок, спожива, страва, стравня, потрава, потравка, харч, харчі, хліб, хлібець, хлібина, хлібеня, паша, пашня, пашниця, пашнина

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корм — (їжа тварин) пожива, (суха а. соковита) паша. Словник синонімів Полюги
  2. корм — корм іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири ко́рму Орфографічний словник української мови
  3. корм — див. їда Словник синонімів Вусика
  4. корм — [корм] -му, м. (на) -м'і, мн. -ми, коурм'іў Орфоепічний словник української мови
  5. корм — -у, ч. Їжа тварин. Корми рослинного походження — зерно фуражне, комбікорми, кормові суміші, макуха, шроти, корнеплоди, бульбоплоди, сіно, сінаж, солома тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. корм — КОРМ, у, ч. Їжа тварин. Аж баба хліб Бровку шпурнула.., То він за кормом і погнавсь (І. Котляревський); На придолинку росла конюшина, пирій – ситний корм скотині (К. Гордієнко); Зима .. Словник української мови у 20 томах
  7. корм — КОРМ (їжа тварин), ПОЖИ́ВА, ПОЖИ́ВОК розм., ПОЖИ́ВНІСТЬ діал.; ПА́ША (трава, перев. на пасовищі). Не було такого дня, щоб Іван не їздив до лісу. Допомагав лісникам розвозити корм зголоднілим звірам (П. Словник синонімів української мови
  8. корм — КОРМ, у, ч. Їжа тварин. Аж баба хліб бровку шпурнула.., То він за кормом і погнавсь (Котл., І, 1952, 134); На придолинку росла конюшина, пирій — ситний корм скотині (Горд. Словник української мови в 11 томах
  9. корм — Корм, -му м. Кормъ. В той час безчасному вовкові не послав Бог корму. Рудч. Ск. І. 5. Словник української мови Грінченка