косяк

Значення в інших словниках

1. косяк — кося́к 1 іменник чоловічого роду одвірок; лутка розм. кося́к 2 іменник чоловічого роду зграя Орфографічний словник української мови
2. косяк — див. багато Словник синонімів Вусика
3. косяк — I -а, ч., розм. 1》 Те саме, що одвірок 1). 2》 Те саме, що лутка 1). II -а, ч. 1》 Про групу чого-небудь, яка в польоті, пересуванні створює мовби кут або косу лінію (подібно до зграї птахів, що летять). || Скупчення риб у період нересту. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. косяк — КОСЯ́К¹, а́, ч., розм. 1. Те саме, що одві́рок 1. Виходячи кудись, я непомітно для Олафа став щоразу наліплювати воском на двері й на косяк чорну ниточку (В. Винниченко); Васюренко спинився й узявся рукою за косяк дверей; вся хата .. Словник української мови у 20 томах
5. косяк — А, ч., нарк. Сигарета з марихуаною. Бачив, який косяк був у чувака в «Укурених»? Словник сучасного українського сленгу
6. косяк — (-а) ч. 1. крим., нарк. Цигарка або самокрутка з наркотичною речовиною. Реальність така: 5 років тому людина попробувала "косяк" і уже три роки, як сидить в "системі" на "ширці" (витяжка з макової соломки) (СМ, 9.06.2000). // Дим від такої цигарки. Словник жарґонної лексики української мови
7. косяк — Постійне або тимчасове скупчення морських тварин, що виникає з інстинктивних причин (розплід, корм); як-от: к. оселедцевий, к. устриць. Універсальний словник-енциклопедія
8. косяк — де́рти косяка́ на кого. Неприязно, сердито поглядати на кого-небудь. Отець Василь сердиться та косяка на нього дере, а Майстро наче й не бачить (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
9. косяк — ЛУ́ТКА чого і без означення (бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс), КОСЯ́К розм., ВАРЦА́Б діал., ВАРЦА́БА діал. Біля лутки дверей стояла бліда Віра, боячись глянути чоловікові в очі (А. Словник синонімів української мови
10. косяк — КОСЯ́К¹, а́, ч., розм. 1. Те саме, що одві́рок 1. Остюк зіперся об косяк дверей (Ю. Янов., І, 1958, 156). 2. Те саме, що лу́тка 1. Той харчав, звалившись під лавкою; той сидів, обпершись спиною об косяк вікна (Мирний, II, 1954, 156). КОСЯ́К², а́, ч. Словник української мови в 11 томах
11. косяк — Косяк, -ка м. 1) Острый уголъ, клинъ. 2) Бревно, которое укрѣпляется между двумя столбами (или діагонально одно, или два такимъ образомъ, что вмѣстѣ со столбами составляютъ букву М) и служитъ для укрѣпленія послѣднихъ. Кіев. и Подольск. Словник української мови Грінченка