лицемір

Значення в інших словниках

1. лицемір — (нещира людина) дворушник, крутій, фарисей. Словник синонімів Полюги
2. лицемір — лицемі́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. лицемір — Лукавець, облудник, кн. фарисей, ір. святенник; (удавака) комедіянт, кн. удавальник. Словник синонімів Караванського
4. лицемір — див. брехливий; фарисей Словник синонімів Вусика
5. лицемір — -а, ч. Лицемірна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. лицемір — ЛИЦЕМІ́Р, а, ч. Двоєдушна, нещира людина. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистості! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
7. лицемір — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм. Словник синонімів української мови
8. лицемір — Лицемі́р, -ра; -мі́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. лицемір — ЛИЦЕМІ́Р, а, ч. Лицемірна людина. По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті (Шевч., І, 1963, 327); Ленін виставив до ганебного стовпа Троцького, назвавши його Іудушкою. Ленін зірвав маску з цього дворушника і лицеміра (Біогр. Леніна, 1955, 113). Словник української мови в 11 томах
10. лицемір — Лицемір, -ра м. Лицемѣръ. Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку. Єв. Мт. VII. Словник української мови Грінченка