лицемір
ЛИЦЕМІ́Р, а, ч.
Двоєдушна, нещира людина.
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистості! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
По закону [за законом] Апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті (Т. Шевченко);
Ти ж брешеш батькові, матері, мені, усім, ти обманюєш і нас, і себе, і всіх. Ти – лицемір! (В. Винниченко);
І простодушні скіфи з повагою поглядали на цього неперевершеного лицеміра (В. Владко);
– Лицеміри! Ханжі! – аж зубами скреготнув Дударевич (О. Гончар);
Та на заваді тому став священик, котрий пішов на поводі у заздрісників і лицемірів, аби не втратити їхньої прихильності, і відмовився мене охрестити (Г. Пагутяк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лицемір — (нещира людина) дворушник, крутій, фарисей. Словник синонімів Полюги
- лицемір — лицемі́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лицемір — Лукавець, облудник, кн. фарисей, ір. святенник; (удавака) комедіянт, кн. удавальник. Словник синонімів Караванського
- лицемір — див. брехливий; фарисей Словник синонімів Вусика
- лицемір — -а, ч. Лицемірна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лицемір — Облудник, (вона) облудниця, удавач, (вона) удавачка, див. ханджа, святоша Словник чужослів Павло Штепа
- лицемір — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм. Словник синонімів української мови
- лицемір — Лицемі́р, -ра; -мі́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лицемір — ЛИЦЕМІ́Р, а, ч. Лицемірна людина. По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті (Шевч., І, 1963, 327); Ленін виставив до ганебного стовпа Троцького, назвавши його Іудушкою. Ленін зірвав маску з цього дворушника і лицеміра (Біогр. Леніна, 1955, 113). Словник української мови в 11 томах
- лицемір — Лицемір, -ра м. Лицемѣръ. Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку. Єв. Мт. VII. Словник української мови Грінченка