1. Словник української мови у 20 томах

лицемірити

ЛИЦЕМІ́РИТИ, рю, риш, недок.

Діяти лицемірно, виявляти лицемірство.

А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Хто лицемірив свідомо, а хто й щирий був у сп'янілості своїй, князь всміхався заохотливо до кожного, знав справжню ціну кожному слову й вигуку, але й приємно було купатися в оцих буйнощах слави й хвали (П. Загребельний);

Ще, певно, не існувало виродка, який би твердив своїм дітям: крадь, одурюй, лицемір (В. Дрозд);

Як часто лицемірив твій Парнас!.. (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лицемірити — (виявляти нещирість) фальшивити, лукавити// кривити душею, крутити хвостом, крутія крутити. Словник синонімів Полюги
  2. лицемірити — лицемі́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. лицемірити — (бути нещирим; лукавити, хитрувати) кривити душею; крутити хвостом; крутія крутити; (удавано, нещиро шкодувати з якогось приводу) лити крокодилячі (крокодилові) сльози; (приховувати під маскою доброзичливості свої погані наміри) надягати овечу шкуру. Словник фразеологічних синонімів
  4. лицемірити — Кривити душею, лукавити, фарисействувати, о. крутити хвостом. Словник синонімів Караванського
  5. лицемірити — див. обманювати; хитрувати Словник синонімів Вусика
  6. лицемірити — -рю, -риш, недок. Діяти лицемірно, виявляти лицемірство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. лицемірити — ЛИЦЕМІ́РИТИ (діяти лицемірно, виявляти нещирість), КРИВИ́ТИ ДУШЕ́Ю (СЕ́РЦЕМ), ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬШИ́ВИТИ, КРИВОДУ́ШИТИ рідше, ФАРИСЕ́ЙСТВУВАТИ рідше, ДВОЇ́ТИ діал.; ЛУКА́ВИТИ (хитрувати, приховуючи правду); ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі); ХАНЖИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. лицемірити — ЛИЦЕМІ́РИТИ, рю, риш, недок. Діяти лицемірно, виявляти лицемірство. На ділі саме буржуазія завжди лицемірила, називаючи "демократією" формальну рівність, а на ділі насилуючи бідноту, трудящих (Ленін, 30, 1951, 37); Дівчина лицемірила в розмовах з Жанною. Словник української мови в 11 томах