люстро

Значення в інших словниках

1. люстро — лю́стро іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. люстро — див. ДЗЕРКАЛО; люстерко. Словник синонімів Караванського
3. люстро — див. дзеркало Словник синонімів Вусика
4. люстро — -а, с., діал., поет. Дзеркало. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. люстро — ЛЮ́СТРО, а, с., діал., поет. Дзеркало. Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Олесь Досвітній); Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (О. Довженко); * У порівн. Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
6. люстро — лю́стро дзеркало (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. люстро — ДЗЕ́РКАЛО (відшліфована поверхня, що відображає предмети), СВІЧА́ДО перев. поет., ВЕРЦА́ДЛО заст., ЛЮ́СТРО діал.; ТРЮМО́ (високе на ніжках). Дівчата кинулися у противну хату; а там на стіні край віконця дзеркало в них було (Г. Словник синонімів української мови
8. люстро — Лю́стро, -ра, -ру; лю́стра, лю́стер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. люстро — ЛЮ́СТРО, а, с., діал. Дзеркало. Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Досв., Вибр., 1959, 231); Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (Довж., І, 1958, 223); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
10. люстро — Лю́стро, -ра с. Зеркало. Морським милом умивалася, в ясне люстро виглядалася. Чуб. V. 579. ум. люстерко, люстеречко. В золотев люстерко видивлялася. Чуб. V. 19. Словник української мови Грінченка