1. Словник української мови в 11 томах

люстро

ЛЮ́СТРО, а, с., діал. Дзеркало.

Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Досв., Вибр., 1959, 231);

Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (Довж., І, 1958, 223);

*У порівн. Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (Донч., II, 1956, 276).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люстро — лю́стро іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. люстро — див. ДЗЕРКАЛО; люстерко. Словник синонімів Караванського
  3. люстро — див. дзеркало Словник синонімів Вусика
  4. люстро — -а, с., діал., поет. Дзеркало. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. люстро — Дзеркало, дзеркальце Словник чужослів Павло Штепа
  6. люстро — ЛЮ́СТРО, а, с., діал., поет. Дзеркало. Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Олесь Досвітній); Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (О. Довженко); * У порівн. Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  7. люстро — лю́стро дзеркало (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. люстро — ДЗЕ́РКАЛО (відшліфована поверхня, що відображає предмети), СВІЧА́ДО перев. поет., ВЕРЦА́ДЛО заст., ЛЮ́СТРО діал.; ТРЮМО́ (високе на ніжках). Дівчата кинулися у противну хату; а там на стіні край віконця дзеркало в них було (Г. Словник синонімів української мови
  9. люстро — Лю́стро, -ра, -ру; лю́стра, лю́стер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. люстро — Лю́стро, -ра с. Зеркало. Морським милом умивалася, в ясне люстро виглядалася. Чуб. V. 579. ум. люстерко, люстеречко. В золотев люстерко видивлялася. Чуб. V. 19. Словник української мови Грінченка