мовчання

Значення в інших словниках

1. мовчання — мовча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. мовчання — див. безмовність Словник синонімів Вусика
3. мовчання — [моўчан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
4. мовчання — -я, с. 1》 Дія за знач. мовчати. 2》 перен. Відсутність публічних висловлювань про кого-, що-небудь, друкованих творів у який-небудь період. Обходити мовчанням — замовчувати. 3》 Відсутність яких-небудь звуків; повна тиша. Хвилина мовчання. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мовчання — МОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мовча́ти. Минуло кілька хвилин в мовчанні (Леся Українка); Мовчання тривало довго (В. Собко); Маю надію скоро побачитись з Вами і тоді вже спокутую всі гріхи свої перед Вами за довге мовчання (М. Словник української мови у 20 томах
6. мовчання — обхо́дити / обійти́ мовча́нням кого, що. Не згадувати, не говорити, не писати і т. ін. про кого-, що-небудь. Журнал (“Літературно-науковий вісник”) обходив мовчанням російських декадентів і популяризував реалістів кінця ХІХ — початку ХХ ст. (З журналу). Фразеологічний словник української мови
7. мовчання — МОВЧАННЯ — утримання від вислову; в широкому антропологічному розумінні — відсутність або незадіяність настанови на словесне, знакове, екзистенційне вираження; в позитивному значенні — духовна зосередженість... Філософський енциклопедичний словник
8. мовчання — Мовча́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. мовчання — МОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мовча́ти. Минуло кілька хвилин в мовчанні (Л. Укр., III, 1952, 696); Мовчання тривало довго (Собко, Стадіон, 1954, 34)... Словник української мови в 11 томах
10. мовчання — Мовча́ння, -ня с. Молчаніе. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати. Мир. Пов. II. 84. Словник української мови Грінченка