мовчання
МОВЧА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. мовча́ти.
Минуло кілька хвилин в мовчанні (Леся Українка);
Мовчання тривало довго (В. Собко);
Маю надію скоро побачитись з Вами і тоді вже спокутую всі гріхи свої перед Вами за довге мовчання (М. Коцюбинський);
П'ятсот добровольців з морської піхоти .. сиділи в мовчанні, У хвилях зникали причали Тамані (М. Нагнибіда).
2. перен. Відсутність публічних висловлювань про кого-, що-небудь, друкованих творів у який-небудь період.
Поки дехто оббивав високі пороги, виходжуючи собі премії, Ліна Костенко взагалі мовчала, і це мовчання її було громадськи значимішим за сотні декларовано-уславлювальних книжок (з газ.).
3. Відсутність яких-небудь звуків; повна тиша.
(1) Гробове́ (ме́ртве, моги́льне) мовча́ння <�Гробова́ (ме́ртва, моги́льна) мовча́нка> – абсолютна тиша або відсутність розмов, відповіді і т. ін.
Кілька хвиль стояла в залі гробова мовчанка (І. Франко);
Мертва мовчанка залягла над усім товариством після тої пісні (І. Франко);
Мертве мовчання буде тобі відповіддю (Г. Хоткевич);
– Восьма камера зустрічає нас [в'язнів] могильною мовчанкою. Вона порожня (Ю. Збанацький);
У цім мовчанні гробовому, в покорі віковій оцій, уже ні доброму, ні злому ти не підвладний, гніве мій (В. Стус);
Натовп і далі зберігав мертве мовчання (І. Білик).
Значення в інших словниках
- мовчання — мовча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мовчання — див. безмовність Словник синонімів Вусика
- мовчання — [моўчан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- мовчання — -я, с. 1》 Дія за знач. мовчати. 2》 перен. Відсутність публічних висловлювань про кого-, що-небудь, друкованих творів у який-небудь період. Обходити мовчанням — замовчувати. 3》 Відсутність яких-небудь звуків; повна тиша. Хвилина мовчання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовчання — 1. мовчанка 2. це дія Словник чужослів Павло Штепа
- мовчання — обхо́дити / обійти́ мовча́нням кого, що. Не згадувати, не говорити, не писати і т. ін. про кого-, що-небудь. Журнал (“Літературно-науковий вісник”) обходив мовчанням російських декадентів і популяризував реалістів кінця ХІХ — початку ХХ ст. (З журналу). Фразеологічний словник української мови
- мовчання — МОВЧАННЯ — утримання від вислову; в широкому антропологічному розумінні — відсутність або незадіяність настанови на словесне, знакове, екзистенційне вираження; в позитивному значенні — духовна зосередженість... Філософський енциклопедичний словник
- мовчання — Мовча́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мовчання — МОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мовча́ти. Минуло кілька хвилин в мовчанні (Л. Укр., III, 1952, 696); Мовчання тривало довго (Собко, Стадіон, 1954, 34)... Словник української мови в 11 томах
- мовчання — Мовча́ння, -ня с. Молчаніе. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати. Мир. Пов. II. 84. Словник української мови Грінченка