1. Словник української мови у 20 томах

мовчанка

МО́ВЧАНКА див. мовча́нка.

МОВЧА́НКА, рідше МО́ВЧАНКА, и, ж., розм.

Те саме, що мовча́ння 1, 2.

Хвилю панувала мовчанка в хаті (І. Франко);

Флора Германівна порушила мовчанку, зауваживши, що вже видно огні Дніпрельстану (Г. Коцюба);

Вже два дні не маю од тебе ні словечка .. Невже трудно написати кілька слів? Певно, не це причина мовчанки (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовчанка — мовча́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. мовчанка — (дія) мовчання, німування; (безголосся) безгоміння, німота, німотність; (мертва) тиша. Словник синонімів Караванського
  3. мовчанка — рідше мовчанка, -и, ж., розм. Те саме, що мовчання 1), 2). У мовчанку грати — мовчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мовчанка — гра́ти (гра́тися) в мо́вча́нку з ким і без додатка. Ухилятися від розмови, виступу і т. ін.; відмовчуватися, не розмовляти. (Ярина:) Я собі здумала: як ото наші хлопці грають в мовчанку (Леся Українка)... Фразеологічний словник української мови
  5. мовчанка — Мовча́нка, -нки, -нці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мовчанка — МО́ВЧАНКА див. мовча́нка. МОВЧА́НКА, рідше МО́ВЧАНКА, и, ж., розм. Те саме, що мовча́ння 1, 2. Хвилю панувала мовчанка в хаті (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. мовчанка — Мовчанка, -ки ж. Молчаніе, молчанка. Мовчанка не пушить, головки не сушить. Ном. № 1117. Хоч що вона його питає, він буцім то не дочуває. Мовчанка їй надопекла. Греб. 881. Словник української мови Грінченка