мовчанка
МО́ВЧАНКА див. мовча́нка.
МОВЧА́НКА, рідше МО́ВЧАНКА, и, ж., розм. Те саме, що мовча́ння 1, 2.
Хвилю панувала мовчанка в хаті (Фр., III, 1950, 198);
Флора Германівна порушила мовчанку, зауваживши, що вже видно огні Дніпрельстану (Коцюба, Нові береги, 1959, 239);
Вже два дні .не маю од тебе ні словечка.. Невже трудно написати кілька слів? Певно, не це причина мовчанки (Коцюб., III, 1956, 333).
◊ Відповіда́ти (відповісти́) мо́вча́нкою; Справля́ти мо́вча́нку — мовчати.
Вона мусить.. на всі безглузді п’яні зауваження ..відповідати мовчанкою (Ів., Таємниця, 1959, 136);
— Коли я спитав їх [лікарів], чи скоро відправлять мене додому, вони відповіли мовчанкою (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 16);
Мати розмовляє з Одаркою, а вона [Христя] сидить — мовчанку справляє (Мирний, III, 1954, 114);
Гра́ти в мо́вча́нку див. грати²;
Ме́ртва (моги́льна, гробова́ і т. ін.) мо́вча́нка — абсолютна тиша.
Мертва мовчанка залягла над усім товариством після тої пісні (Фр., І, 1955, 322);
— Восьма камера зустрічає нас [в’язнів] могильною мовчанкою. Вона порожня (Збан., Єдина, 1959, 88);
Кілька хвиль стояла в залі гробова мовчанка (Фр., VI, 1951, 422).
Значення в інших словниках
- мовчанка — мовча́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- мовчанка — (дія) мовчання, німування; (безголосся) безгоміння, німота, німотність; (мертва) тиша. Словник синонімів Караванського
- мовчанка — рідше мовчанка, -и, ж., розм. Те саме, що мовчання 1), 2). У мовчанку грати — мовчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовчанка — МО́ВЧАНКА див. мовча́нка. МОВЧА́НКА, рідше МО́ВЧАНКА, и, ж., розм. Те саме, що мовча́ння 1, 2. Хвилю панувала мовчанка в хаті (І. Франко); Флора Германівна порушила мовчанку, зауваживши, що вже видно огні Дніпрельстану (Г. Словник української мови у 20 томах
- мовчанка — гра́ти (гра́тися) в мо́вча́нку з ким і без додатка. Ухилятися від розмови, виступу і т. ін.; відмовчуватися, не розмовляти. (Ярина:) Я собі здумала: як ото наші хлопці грають в мовчанку (Леся Українка)... Фразеологічний словник української мови
- мовчанка — Мовча́нка, -нки, -нці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мовчанка — Мовчанка, -ки ж. Молчаніе, молчанка. Мовчанка не пушить, головки не сушить. Ном. № 1117. Хоч що вона його питає, він буцім то не дочуває. Мовчанка їй надопекла. Греб. 881. Словник української мови Грінченка