мовчанка

Значення в інших словниках

1. мовчанка — мовча́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. мовчанка — (дія) мовчання, німування; (безголосся) безгоміння, німота, німотність; (мертва) тиша. Словник синонімів Караванського
3. мовчанка — рідше мовчанка, -и, ж., розм. Те саме, що мовчання 1), 2). У мовчанку грати — мовчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мовчанка — МО́ВЧАНКА див. мовча́нка. МОВЧА́НКА, рідше МО́ВЧАНКА, и, ж., розм. Те саме, що мовча́ння 1, 2. Хвилю панувала мовчанка в хаті (І. Франко); Флора Германівна порушила мовчанку, зауваживши, що вже видно огні Дніпрельстану (Г. Словник української мови у 20 томах
5. мовчанка — гра́ти (гра́тися) в мо́вча́нку з ким і без додатка. Ухилятися від розмови, виступу і т. ін.; відмовчуватися, не розмовляти. (Ярина:) Я собі здумала: як ото наші хлопці грають в мовчанку (Леся Українка)... Фразеологічний словник української мови
6. мовчанка — МО́ВЧАНКА див. мовча́нка. МОВЧА́НКА, рідше МО́ВЧАНКА, и, ж., розм. Те саме, що мовча́ння 1, 2. Хвилю панувала мовчанка в хаті (Фр. Словник української мови в 11 томах
7. мовчанка — Мовчанка, -ки ж. Молчаніе, молчанка. Мовчанка не пушить, головки не сушить. Ном. № 1117. Хоч що вона його питає, він буцім то не дочуває. Мовчанка їй надопекла. Греб. 881. Словник української мови Грінченка