1. Словник чужослів Павло Штепа

мостити

1. брукувати, вибруковувати, вибрукувати, повибруковувати, забруковувати, забрукувати, позабруковувати, зібруковувати, зібрукувати, позібруковувати, набруковувати, набрукувати, понабруковувати, побрукувати, стелити, вистеляти, вистелити, повистеляти, застеляти, застелити, позастеляти, настеляти, настелити, понастеляти, постеляти, постелити, понастеляти, устеляти, устелити, повстеляти, див. щебенити

2. це гніздо і будувати мости

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мостити — мости́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мостити — Вимощувати, замощувати; (міст) будувати; (дорогу) брукувати; (А до Б) примощувати, вмощувати; (гніздо) вити, звивати. Словник синонімів Караванського
  3. мостити — Брукувати, вибруковувати, викладати (плиткою), вимощати, вимощувати, вистеляти, забруковувати, замощувати, вистилати, настеляти, підкладати, підмощувати, підстеляти, стелити Словник синонімів Вусика
  4. мостити — мощу, мостиш, недок., перех. 1》 Суцільно вкривати камінням і т. ін. (дорогу, площу та ін.); брукувати. || Будувати, споруджувати міст, робити підлогу, щільно укладаючи одну до одної колоди, дошки тощо. 2》 Класти, розміщати де-небудь. || розм. Садовити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мостити — МОСТИ́ТИ, мощу́, мо́стиш, недок., що. 1. Суцільно вкривати камінням і т. ін. (дорогу, площу та ін.); брукувати. Він так мостив річище арика, Неначе досвід мав будівника (М. Бажан); – Хіба мені спадало на думку.. Словник української мови у 20 томах
  6. мостити — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  7. мостити — Мости́ти, мощу́, мо́стиш, мо́стять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мостити — МОСТИ́ТИ, мощу́, мо́стиш, недок., перех. 1. Суцільно вкривати камінням і т. ін. (дорогу, площу та ін.); брукувати. Він так мостив річище арика. Неначе досвід мав будівника (Бажан, II, 1947, 250); — Хіба мені спадало на думку.. Словник української мови в 11 томах
  9. мостити — Мостити, мощу, -стиш гл. 1) Стлать, настилать, мостить, укладывать. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Чуб. III. 295. Мати почала мостити сіно в кутку ни столі. Левиц. І. 400. Переносно: стараться уладить дѣло. Словник української мови Грінченка