1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мостити

мости́ти

мощу, мостиш, недок., перех.

1》 Суцільно вкривати камінням і т. ін. (дорогу, площу та ін.); брукувати.

|| Будувати, споруджувати міст, робити підлогу, щільно укладаючи одну до одної колоди, дошки тощо.

2》 Класти, розміщати де-небудь.

|| розм. Садовити.

3》 Влаштовувати, звивати (гніздо).

4》 перен., розм. Сильно вдаряти, бити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мостити — мости́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мостити — Вимощувати, замощувати; (міст) будувати; (дорогу) брукувати; (А до Б) примощувати, вмощувати; (гніздо) вити, звивати. Словник синонімів Караванського
  3. мостити — Брукувати, вибруковувати, викладати (плиткою), вимощати, вимощувати, вистеляти, забруковувати, замощувати, вистилати, настеляти, підкладати, підмощувати, підстеляти, стелити Словник синонімів Вусика
  4. мостити — 1. брукувати, вибруковувати, вибрукувати, повибруковувати, забруковувати, забрукувати, позабруковувати, зібруковувати, зібрукувати, позібруковувати, набруковувати, набрукувати, понабруковувати, побрукувати, стелити, вистеляти, вистелити, повистеляти... Словник чужослів Павло Штепа
  5. мостити — МОСТИ́ТИ, мощу́, мо́стиш, недок., що. 1. Суцільно вкривати камінням і т. ін. (дорогу, площу та ін.); брукувати. Він так мостив річище арика, Неначе досвід мав будівника (М. Бажан); – Хіба мені спадало на думку.. Словник української мови у 20 томах
  6. мостити — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  7. мостити — Мости́ти, мощу́, мо́стиш, мо́стять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мостити — МОСТИ́ТИ, мощу́, мо́стиш, недок., перех. 1. Суцільно вкривати камінням і т. ін. (дорогу, площу та ін.); брукувати. Він так мостив річище арика. Неначе досвід мав будівника (Бажан, II, 1947, 250); — Хіба мені спадало на думку.. Словник української мови в 11 томах
  9. мостити — Мостити, мощу, -стиш гл. 1) Стлать, настилать, мостить, укладывать. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Чуб. III. 295. Мати почала мостити сіно в кутку ни столі. Левиц. І. 400. Переносно: стараться уладить дѣло. Словник української мови Грінченка