мітити

Значення в інших словниках

1. мітити — мі́тити 1 дієслово недоконаного виду ставити мітку мі́тити 2 дієслово недоконаного виду цілитися; мати намір Орфографічний словник української мови
2. мітити — Значити, позначати, карбувати; (тавром) таврувати, (маркою) маркувати; (людей) штемпувати; (стати ким) ЗАП. шитися <�ЦІЛИТИ> в; З. мати намір. Словник синонімів Караванського
3. мітити — I мічу, мітиш, недок., перех. Ставити мітку на кому-, чому-небудь. II мічу, мітиш, недок., неперех. 1》 в кого – що. Прагнути влучити; цілитися. 2》 з прийм. "в" і знах. в., розм. Намагатися обійняти яку-небудь посаду, стати кимось. || в кого, на кого. Готувати, ладити. 3》 Мати намір. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мітити — МІ́ТИТИ¹, мі́чу, мі́тиш, недок., кого, що. Ставити мітку на кому-, чому-небудь. Один ґазда мітить свої вівці стрівкою, другий розколює вухо раз або двічі, третій засилює дріт або волічку – всякий позначає по-інакшому (Г. Словник української мови у 20 томах
5. мітити — ПЛАНУВА́ТИ що, з інфін. (обдумуючи, обмірковуючи, готуватися до виконання, здійснення чогось), ГОТУВА́ТИ, ЛА́ДИТИ розм., МІ́ТИТИ розм., КРЕ́СЛИТИ розм. Черниш лежав у траві на краю насипу, розглядаючи ледь помітні, замасковані по підгір'ю доти.. Словник синонімів української мови
6. мітити — МІ́ТИТИ¹, мічу, мітиш, недок., перех. Ставити мітку на кому-, чому-небудь. Один газда мітить свої вівці стрівкою, другий розколює вухо раз або двічі, третій засилює дріт або волічку — всякий позначає по-інакшому (Хотк. Словник української мови в 11 томах
7. мітити — Мітити, -чу, -тиш гл. Намѣчать, мѣтить. Словник української мови Грінченка