мітити
МІ́ТИТИ¹, мічу, мітиш, недок., перех. Ставити мітку на кому-, чому-небудь.
Один газда мітить свої вівці стрівкою, другий розколює вухо раз або двічі, третій засилює дріт або волічку — всякий позначає по-інакшому (Хотк., Довбуш, 1965, 84);
Здійснилася давня мрія вчених — мітити атоми так, щоб по цих мітках можна було простежити за переміщеннями і перетвореннями, що відбуваються з атомом чи молекулою, до складу якої входить мічений атом (Наука.., 5, 1956, 7);
Весь ремонтний молодняк [птахів] мітять віковою міткою на перетинці між пальцями ноги (Птахівн.; 1955 66).
МІ́ТИТИ², мі́чу, мі́тиш, недок., неперех.
1. в кого — що. Прагнути попасти; цілитися.
З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959. 86);
*Образно. У серце мітиш. Вціляти вмієш. Кому ж ти, дівчино, світиш. Кого ти грієш? (Дор., Літа.., 1957, 40).
2. з прийм. "в" і знах. в., розм. Намагатися зайняти яку-небудь посаду, стати кимось.
— Що, Йване, в начальники току мітиш? (Головко, І, 1957, 297);
Що [Максиме], в чисту науку мітиш?.. Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Рибак, Час.., 1960. 182);
// в кого, на кого. Готувати, ладити.
Його, як меншого, мітив батько у москалі (Мирний, IV, 1955, 93);
В цю ж хвилину він пишався сином: бач, недавно в районі, а вже на голову колгоспу мітять! (Минко, Ясні зорі, 1951, 227);
Таємно від Франки собі в зяті вона мітила багацького сина Юрка Хомаху (Чорн., Визвол. земля, 1959, 13).
3. Мати намір.
— Постій, сизий орле, постій! Я не бити мічу, розпитати хочу, Чи не бачив ти вбитого козака? (Чуб., V, 1874, 939);
Мітив [Барвінський] почати здалеку, застосовуючи різних випробуваних обхідних маневрів, а довелося рубати з плеча (Кол., Терен.., 1953, 173).
Значення в інших словниках
- мітити — мі́тити 1 дієслово недоконаного виду ставити мітку мі́тити 2 дієслово недоконаного виду цілитися; мати намір Орфографічний словник української мови
- мітити — Значити, позначати, карбувати; (тавром) таврувати, (маркою) маркувати; (людей) штемпувати; (стати ким) ЗАП. шитися <�ЦІЛИТИ> в; З. мати намір. Словник синонімів Караванського
- мітити — I мічу, мітиш, недок., перех. Ставити мітку на кому-, чому-небудь. II мічу, мітиш, недок., неперех. 1》 в кого – що. Прагнути влучити; цілитися. 2》 з прийм. "в" і знах. в., розм. Намагатися обійняти яку-небудь посаду, стати кимось. || в кого, на кого. Готувати, ладити. 3》 Мати намір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мітити — див. маркувати Словник чужослів Павло Штепа
- мітити — МІ́ТИТИ¹, мі́чу, мі́тиш, недок., кого, що. Ставити мітку на кому-, чому-небудь. Один ґазда мітить свої вівці стрівкою, другий розколює вухо раз або двічі, третій засилює дріт або волічку – всякий позначає по-інакшому (Г. Словник української мови у 20 томах
- мітити — ПЛАНУВА́ТИ що, з інфін. (обдумуючи, обмірковуючи, готуватися до виконання, здійснення чогось), ГОТУВА́ТИ, ЛА́ДИТИ розм., МІ́ТИТИ розм., КРЕ́СЛИТИ розм. Черниш лежав у траві на краю насипу, розглядаючи ледь помітні, замасковані по підгір'ю доти.. Словник синонімів української мови
- мітити — Мітити, -чу, -тиш гл. Намѣчать, мѣтить. Словник української мови Грінченка