набавляти

(ціну) накидати, накинути, понакидати, (ходи) галити, загалити, згалити, погалити

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набавляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  2. набавляти — Додавати, надавати Словник застарілих та маловживаних слів
  3. набавляти — НАБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш недок., НАБА́ВИТИ, влю, виш; мн. наба́влять; док., чого і без дод. Збільшувати що-небудь за рахунок надбавки (перев. про ціну, плату і т. ін.); додавати. Словник української мови у 20 томах
  4. набавляти — Набавля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. набавити, -влю, -виш, гл. 1) Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить. Їднак я горілки набавлю, як вип'ю, зараз поставлю. Чуб. V. 1088. 2) Наводить, навести, навлекать, навлечь, причинять, причинить. Словник української мови Грінченка
  5. набавляти — -яю, -яєш, недок., набавити, -влю, -виш; мн. набавлять; док., перех. і без додатка. Збільшувати що-небудь за рахунок прибавки (перев. про ціну, плату і т. ін.). || Збільшувати силу, ступінь, інтенсивність і т. ін. чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. набавляти — НАБАВЛЯ́ТИ, яю, яє́ш, недок., НАБА́ВИТИ, влю, виш; мн. наба́влять; док,, перех. і без додатка. Збільшувати що-небудь за рахунок прибавки (перев. про ціну, плату і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  7. набавляти — набавля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  8. набавляти — (ціну) підвищувати, підносити; (платню) збільшувати; (крок) наддавати; (сили) додавати. Словник синонімів Караванського