набавляти
Набавля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. набавити, -влю, -виш, гл.
1) Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить. Їднак я горілки набавлю, як вип'ю, зараз поставлю. Чуб. V. 1088.
2) Наводить, навести, навлекать, навлечь, причинять, причинить. Сусіди, що нас набавили нужди і біди. Гол. І. 127. Набавити лиха, страху, хороби..
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набавляти — набавля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- набавляти — (ціну) підвищувати, підносити; (платню) збільшувати; (крок) наддавати; (сили) додавати. Словник синонімів Караванського
- набавляти — -яю, -яєш, недок., набавити, -влю, -виш; мн. набавлять; док., перех. і без додатка. Збільшувати що-небудь за рахунок прибавки (перев. про ціну, плату і т. ін.). || Збільшувати силу, ступінь, інтенсивність і т. ін. чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набавляти — (ціну) накидати, накинути, понакидати, (ходи) галити, загалити, згалити, погалити Словник чужослів Павло Штепа
- набавляти — НАБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш недок., НАБА́ВИТИ, влю, виш; мн. наба́влять; док., чого і без дод. Збільшувати що-небудь за рахунок надбавки (перев. про ціну, плату і т. ін.); додавати. Словник української мови у 20 томах
- набавляти — Додавати, надавати Словник застарілих та маловживаних слів
- набавляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- набавляти — НАБАВЛЯ́ТИ, яю, яє́ш, недок., НАБА́ВИТИ, влю, виш; мн. наба́влять; док,, перех. і без додатка. Збільшувати що-небудь за рахунок прибавки (перев. про ціну, плату і т. ін.). Словник української мови в 11 томах