нагай

Значення в інших словниках

1. нагай — нага́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. нагай — див. БАТІГ. Словник синонімів Караванського
3. нагай — див. батіг Словник синонімів Вусика
4. нагай — -я, ч. Батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном. Брати (взяти) в нагаї — сильно бити нагаями. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нагай — НАГА́Й, я, ч. Батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном. На голові [економа] ярусний, синій картуз із ремінцем, на руці довгий, зложений удвоє нагай (В. Винниченко); Сів [Каретников] на коня, оперезав його нагаєм (Ю. Словник української мови у 20 томах
6. нагай — скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зок, нагаї́в і т. ін.). Бути побитим чим-небудь. Хоч і горілкою мати витерли, і чаєм з липовим цвітом напоїли, та проте довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти (Остап Вишня); — Може... Фразеологічний словник української мови
7. нагай — КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л. Словник синонімів української мови
8. нагай — НАГА́Й, я, ч. Батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном. У неділю пораненьку У всі дзвони дзвонять, Економи з нагаями На панщину гонять (Укр.. думи.., 1955. Словник української мови в 11 томах
9. нагай — Нага́й, -гая м. Нагайка, плеть. Як візьме нагая в руки, як почне періщить жидів! Рудч. Ск. II. 194. Донським нагаєм підганяє. Котл. ув. нагаїще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482. Словник української мови Грінченка