насмішник

Значення в інших словниках

1. насмішник — насмі́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. насмішник — див. насмішкуватий Словник синонімів Вусика
3. насмішник — -а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. насмішник — НАСМІ́ШНИК, а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь. З насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять (прислів'я); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники – хтозна-які! (О. Словник української мови у 20 томах
5. насмішник — ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В (ГОСТРОСЛІ́В) розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В. Словник синонімів української мови
6. насмішник — НАСМІ́ШНИК, а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь. З насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять (Укр.. присл.., 1955, 217); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники — хтозна-які! (Донч., VI, 1957, 427). Словник української мови в 11 томах