1. Словник чужослів Павло Штепа

наставати

Надходити, надійти, заходити, зайти, зачинатися, зачатися, починатися, початися, западати, запасти, залягати, залягти

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наставати — Настава́ти: — наполягати, доводити [16] Словник з творів Івана Франка
  2. наставати — (про час, події — розпочинатися) наступати, приходити, наспівати, (несподівано) спадати, (масово) напливати, (про стан) запановувати, установлятися. Словник синонімів Полюги
  3. наставати — настава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. наставати — (- часи) надходити, наближатися, насуватися, (як грім з неба) падати, (нишком) підступати; (- події) наспівати, розпочинатися; (- літо) приходити; (- погоду) усталюватися, встановлюватися; (- тишу) ЗАПАДАТИ. Словник синонімів Караванського
  5. наставати — -стає, недок., настати, -стане, док. 1》 Надходити, наближатися, розпочинатися (про час, пору і т. ін.). || Ставати стійким, незмінним (про погоду і т. ін.). 2》 перен. Замінюючи один стан іншим, поширюватися. 3》 діал. З'являтися, ставати (про людей). 4》 на чому – що, діал. Наполягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. наставати — НАСТАВА́ТИ, стає́, недок., НАСТА́ТИ, ста́не, док. 1. Надходити, наближатися, розпочинатися (про день, пору і т. ін.). Мина сьомий місяць, осьмий, Уже й дев'ятий настає (Т. Шевченко); Пролітав у солодкому забутті вечір. Минала в напівкошмарах ніч. Словник української мови у 20 томах
  7. наставати — прихо́дить (настає́) / прийшо́в (наста́в) край (кіне́ць). 1. чому. Що-небудь закінчується. Роби і роби, а що заробила?.. Та не вічна ж вона йому полонянка, коли-небудь мусить таки прийти цьому край! (О. Фразеологічний словник української мови
  8. наставати — НАСТА́ТИ (про час, пору, явище, подію тощо — розпочатися), НАСТУПИ́ТИ, ПРИЙТИ́, ПОСТА́ТИ рідше, СТА́ТИ розм., ГРЯСТИ́ ужив. у майбутньому часі та в наказовому способі, заст., уроч., поет., ЗАСТУПИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. наставати — НАСТАВА́ТИ, стає́, недок., НАСТА́ТИ, ста́не, док. 1. Надходити, наближатися, розпочинатися (про час, пору і т. ін.). Мина сьомий місяць, осьмий. Уже й дев’ятий настає (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. наставати — Наставати, -стаю́, -єш сов. в. настати, -стану, -неш, гл. Наставать, настать, наступать, наступить. Треба зачинати шаткувать на сьомім дні, як молодик настане. Ном. № 300. Що далі на світі, більш біда наставає. Ном. № 961. Словник української мови Грінченка