наставати

НАСТАВА́ТИ, стає́, недок., НАСТА́ТИ, ста́не, док.

1. Надходити, наближатися, розпочинатися (про день, пору і т. ін.).

Мина сьомий місяць, осьмий, Уже й дев'ятий настає (Т. Шевченко);

Пролітав у солодкому забутті вечір. Минала в напівкошмарах ніч. Наставав ранок (М. Андрусяк);

За часів татарської неволі Тмутороканське князівство остаточно втрачає зв'язок з руськими землями. Настає тривалий період занепаду торгівлі, ремісництва (Д. Білий);

Навіть коли наставала пора великих дощів, аргентінською рівниною завжди можна було проїхати (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);

Так минулася осінь, настала зима (Панас Мирний);

Настав день, коли вперше відчинились двері нової школи (С. Журахович);

// Ставати стійким, незмінним (про погоду і т. ін.); наступати.

Граф подарував .. набір ароматичних паличок, від запахів яких наставало легке запаморочення і світ видавався ще кращим, аніж він є насправді (С. Андрухович);

Про місяць, який збільшується, у народі говорять, що він настає (з наук. літ.).

2. перен. Замінюючи один стан іншим, поширюватися.

Тонесенька смужка світла зникає, настає повна тьма (Леся Українка);

Після денної спеки настала вечірня прохолода (Панас Мирний);

Наставали паузи, які рвав мій нервовий сміх (Б. Антоненко-Давидович);

Хмельницький підносить булаву вгору. Настає тиша (О. Корнійчук);

При першiй нагодi сльози на очах, помах вiй, i вже бiжать по щоках рятiвнi струмочки, пiсля яких настає полегшення, а нерiдко i розв'язання проблеми (Г. Вдовиченко).

3. діал. З'являтися, ставати (про людей).

– Який тепер поганий нарід настає на світі (Л. Мартович);

Козаки кричали, що до сього часу між козаками не було бояр та дворян, а тепер, як настали бояри та дворяни, козаки теряють свої давні вольности (І. Нечуй-Левицький);

Арендар [орендар] старий Умер, настав якийсь новий, Та хитрий з біса (І. Франко);

За старих панів ліс ще держався, а як настали молоді – все вирубали, все пішло димом (А. Кащенко).

4. на чому – що, діал. Наполягати.

Інші наставали на те, щоб Ворони перемогли себе і не спали вночі (І. Франко);

Я .. не мав охоти остатись, одначе він наставав на своїм (О. Кобилянська).