неминущий

Значення в інших словниках

1. неминущий — немину́щий прикметник Орфографічний словник української мови
2. неминущий — Вічний, нетлінний, неперебутній; (- вартість) г. непроминальний. Словник синонімів Караванського
3. неминущий — -а, -е. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний, постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неминущий — НЕМИНУ́ЩИЙ, а, е. 1. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний. Є одначе в минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти як святиню і заповісти майбутньому, як нетлінний знак доблесті своїх предків... Словник української мови у 20 томах
5. неминущий — ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей). Словник синонімів української мови
6. неминущий — НЕМИНУ́ЩИЙ, а, е. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний, постійний. Є одначе в минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти як святиню і заповісти майбутньому... Словник української мови в 11 томах
7. неминущий — Неминущий, -а, -е = неминучий. Смерть — неминуща дорога. посл. Словник української мови Грінченка