1. Словник української мови в 11 томах

неминущий

НЕМИНУ́ЩИЙ, а, е. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний, постійний.

Є одначе в минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти як святиню і заповісти майбутньому, як нетлінний знак доблесті своїх предків, як дар їх нащадкам (Довж., III, 1960, 74);

Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнюючої сили і неминущого, невичерпного змісту (Мал., Думки.., 1959, 45);

В цьому могутньому пристрасному викривальному пафосі величезна сила художнього слова Шевченка, його неминуще світове значення й для своєї і для наступної епохи (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 242).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неминущий — немину́щий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неминущий — Вічний, нетлінний, неперебутній; (- вартість) г. непроминальний. Словник синонімів Караванського
  3. неминущий — -а, -е. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний, постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неминущий — Неминучий Словник чужослів Павло Штепа
  5. неминущий — НЕМИНУ́ЩИЙ, а, е. 1. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний. Є одначе в минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти як святиню і заповісти майбутньому, як нетлінний знак доблесті своїх предків... Словник української мови у 20 томах
  6. неминущий — ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей). Словник синонімів української мови
  7. неминущий — Неминущий, -а, -е = неминучий. Смерть — неминуща дорога. посл. Словник української мови Грінченка