1. Словник української мови в 11 томах

неминучість

НЕМИНУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до немину́чий.

Ленін розвинув і поглибив вчення Маркса і Енгельса про неминучість загибелі капіталізму і перемоги соціалізму (Наука.., 4, 1960, 10);

[Стьопа:] Він [Платон] одводить її [смерті] холодну руку, розриває кордони жорстокої неминучості (Корн., І, 1955, 87);

Бульба стоїть вражений почутим.. Страшна дійсність постала перед його духовним поглядом у всій своїй суворій неминучості… (Довж., І, 1958, 237).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неминучість — немину́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. неминучість — -чості, ж. Абстр. ім. до неминучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неминучість — НЕМИНУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до немину́чий. Бульба стоїть вражений почутим .. Страшна дійсність постала перед його духовним поглядом у всій своїй суворій неминучості... (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах
  4. неминучість — Немину́чість, -чости, -чості, -чістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. неминучість — Неминучість, -чости ж. Неминуемость, неизбѣжность. Желех. Словник української мови Грінченка