нумер

Значення в інших словниках

1. нумер — («на кождий нумер »): сільська хата (кожна хата мала свій номер) [VII] — хата (дослівно; число) [X] Словник з творів Івана Франка
2. нумер — ну́мер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. нумер — Число, сов. номер; (у готелі) кімната; ЖМ. коник, вибрик, фортель; (естрадний) виступ; Г. цифра. Словник синонімів Караванського
4. нумер — НУ́МЕР, а, ч. 1. рідко. Те саме, що но́мер 1, 3–6. – Те, що нумер карабінки завчив, – це одне добре (О. Гончар); – Се вже остатній нумер. Ох, ні, ще має бути серенада. Ви зостаєтесь? (Леся Українка). 2. діал. Цифра. Словник української мови у 20 томах
5. нумер — ну́мер 1. номер (ст): – Чо сі питаєш? Хочеш знати, з-під якого я нуме́ру? – вже нетерпеливо цідить, встаючи з колін, штурман (Лисяк)||нумерок ◊ добрий ну́мер вул. Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. нумер — НО́МЕР (окремий примірник газети, журналу тощо), ЧИСЛО́, НУ́МЕР заст. Черговий номер газети; Безмірно тяжкий сум і невимовно пекучий жаль обняли мою душу, як побачив я число "Ради" з оповісткою про несподівану смерть Миколи Віталійовича (Панас Мирний). Словник синонімів української мови
7. нумер — Ну́мер, -ра; -мери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. нумер — НУ́МЕР, а, ч. 1. рідко. Те саме, що но́мер 1, 3 — 6. — Те, що нумер карабінки завчив, — це одне добре (Гончар, III, 1959, 326); В руках у нього "Правди" свіжий нумер, "Радянської Донеччини" комплект (Дмит., Вітчизна, 1948, 59); — Се вже остатній нумер. Словник української мови в 11 томах