нумер
НУ́МЕР, а, ч.
1. рідко. Те саме, що но́мер 1, 3–6.
– Те, що нумер карабінки завчив, – це одне добре (О. Гончар);
– Се вже остатній нумер. Ох, ні, ще має бути серенада. Ви зостаєтесь? (Леся Українка).
2. діал. Цифра.
[Півторак:] А я хоч також неписьменний, а вже нумерів настільки знаю, що розпізнаю, де сім, а де чотирнадцять (І. Франко);
Якимові кров ударила до лиця .. Виразні круглі нумери засвітили, як очі гадюки... (Н. Кобринська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нумер — («на кождий нумер »): сільська хата (кожна хата мала свій номер) [VII] — хата (дослівно; число) [X] Словник з творів Івана Франка
- нумер — ну́мер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нумер — Число, сов. номер; (у готелі) кімната; ЖМ. коник, вибрик, фортель; (естрадний) виступ; Г. цифра. Словник синонімів Караванського
- нумер — Число, див. номер Словник чужослів Павло Штепа
- нумер — ну́мер 1. номер (ст): – Чо сі питаєш? Хочеш знати, з-під якого я нуме́ру? – вже нетерпеливо цідить, встаючи з колін, штурман (Лисяк)||нумерок ◊ добрий ну́мер вул. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- нумер — НО́МЕР (окремий примірник газети, журналу тощо), ЧИСЛО́, НУ́МЕР заст. Черговий номер газети; Безмірно тяжкий сум і невимовно пекучий жаль обняли мою душу, як побачив я число "Ради" з оповісткою про несподівану смерть Миколи Віталійовича (Панас Мирний). Словник синонімів української мови
- нумер — Ну́мер, -ра; -мери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нумер — НУ́МЕР, а, ч. 1. рідко. Те саме, що но́мер 1, 3 — 6. — Те, що нумер карабінки завчив, — це одне добре (Гончар, III, 1959, 326); В руках у нього "Правди" свіжий нумер, "Радянської Донеччини" комплект (Дмит., Вітчизна, 1948, 59); — Се вже остатній нумер. Словник української мови в 11 томах