обитель

Значення в інших словниках

1. обитель — оби́тель іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. обитель — див. оселя Словник синонімів Вусика
3. обитель — -і, ж. 1》 Те саме, що монастир. 2》 заст., поет. Місце перебування, мешкання і т. ін. кого-небудь. Тиха обитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обитель — ОБИ́ТЕЛЬ, і, ж. 1. Те саме, що монасти́р. [Матушка гуменя:] Мені здається, що гріх нам буде гонити її від своєї обителі (Панас Мирний); Монастир був бідний, і жили в ньому самі діди. Словник української мови у 20 томах
5. обитель — МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. Словник синонімів української мови
6. обитель — ОБИ́ТЕЛЬ, і, ж. 1. Те саме, що монасти́р. [Матушка гуменя:] Мені здається, що гріх нам буде гонити її від своєї обителі (Мирний, V, 1955, 73); Монастир був бідний, і жили в ньому самі діди. Словник української мови в 11 томах