1. Словник української мови в 11 томах

обитель

ОБИ́ТЕЛЬ, і, ж.

1. Те саме, що монасти́р.

[Матушка гуменя:] Мені здається, що гріх нам буде гонити її від своєї обителі (Мирний, V, 1955, 73);

Монастир був бідний, і жили в ньому самі діди. Раз на місяць сюди привозили продуктів знизу, з філій цієї святої обителі (Ю. Янов., II, 1958, 102).

2. заст., поет. Місце перебування, мешкання і т. ін. кого-небудь.

О Львове, обитель лева! Пророком народ твій був. Він силу твою сталеву Ще з давніх-давен відчув (Забашта, Вибр., 1958, 90).

Ти́ха оби́тель — про місце, що дає можливість тихо, спокійно жити, працювати і т. ін.

Він.., безтямно закоханий в ліси і в книги, молодий аспірант, якому пророчили тиху наукову обитель, — він, уявіть собі, вулкан! (Жур., Вечір.., 1958, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обитель — оби́тель іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. обитель — див. оселя Словник синонімів Вусика
  3. обитель — -і, ж. 1》 Те саме, що монастир. 2》 заст., поет. Місце перебування, мешкання і т. ін. кого-небудь. Тиха обитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обитель — Житло, господа, манастир, див. жилище, резиденція, квартира, апартмент, приміщення, приют Словник чужослів Павло Штепа
  5. обитель — ОБИ́ТЕЛЬ, і, ж. 1. Те саме, що монасти́р. [Матушка гуменя:] Мені здається, що гріх нам буде гонити її від своєї обителі (Панас Мирний); Монастир був бідний, і жили в ньому самі діди. Словник української мови у 20 томах
  6. обитель — МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. Словник синонімів української мови