об'являти
Ознаймляти, ознаймити, поознаймляти, зазнаймляти, зазнаймити, позазнаймляти, познаймляти, познаймити, оголошувати, оголосити, пооголошувати, виголошувати, виголосити, повиголошувати, зголошувати, зголосити, позголошувати, проголошувати, проголосити, попроголошувати, розголошувати, розголосити, порозголошувати, оповіщати, оповістити, пооповіщати, сповіщати, сповістити, посповіщати, оприлюднювати, оприлюднити, пооприлюднювати, виприлюднювати, виприлюднити, повиприлюднювати, оприлюднювати, оприлюднити, посприлюднювати, повідомляти, повідомити, поповідомляти, звідомлювати, звідомити, позвідомлювати, увідомляти, увідомити, поувідомляти, свідчити, засвідчувати, засвідчити, позасвідчувати, освідчувати, освідчати, освідчити, посвідчувати, посвідчити
Значення в інших словниках
- об'являти — об'явля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- об'являти — -яю, -яєш, недок., об'явити, об'явлю, об'явиш; мн. об'являть; док., перех. 1》 рідко. Те саме, що оголошувати. 2》 діал. Виявляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- об'являти — ОБ'ЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБ'ЯВИ́ТИ, об'явлю́, об'я́виш; мн. об'я́влять; док., що. 1. рідко. Те саме, що оголо́шувати. Еней Троянців в гурт ззиває І з смутним видом об'являє, Що мертвих треба поховать (І. Словник української мови у 20 томах
- об'являти — ОГОЛОСИ́ТИ ким, чим (публічно визнати кого-, що-небудь ким-, чим-небудь або яким-небудь), ПРОГОЛОСИ́ТИ, ОБ'ЯВИ́ТИ рідше, ОКРИЧА́ТИ рідше, ОГЛАСИ́ТИ заст. — Недок.: оголо́шувати, проголо́шувати, об'явля́ти, окри́чувати, оглаша́ти. Словник синонімів української мови
- об'являти — Об'явля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. об'явити, -влю́, -виш, гл. 1) Объявлять, объявить. Я ж тобі всю правду об'являю. Чуб. V. 825. 2) Предъявлять, предъявить. Тоді зараз його зв'язали, та об'явивши у стан, а там уже і оддали на Сібір. Рудч. Ск. І. 209. Словник української мови Грінченка